clear_all

Національний Університет Кораблебудування ім. адмірала Макарова

Історія

Влітку 1789 року за розпорядженням Катерини II, для організації  штурманської школи було відряджено «число потребное мичманов для флота нашего Черноморского… из морского кадетского корпуса гардемаринов» й команда вихованців навігаційного класу і гімназії чужоземних єдиновірців дворян, (дітей грецьких, болгарських дворян, купцов серед яких були і росіяни), що прибули з Петербургу до Херсона, а звідти, за розпорядженням Потьомкіна, переправлені до Миколаєва. Ордером від 23 червня 1789 р. до Миколаївського морського порту для організації навчання морських фахівців командирували викладача, штурманського капітана Івана Івановича Жданова з помічником. Ордером від 27 червня 1789 р. Фалєєв наказував: «Фаберов дом для учеников достроить». 7 липня учні розпочали заняття. У навчаннях повторювали «математику, прикладывая к вещам, потребляемым в мореплавании при обучаемости наименований снастей и началом мореплавания». 15 квітня 1790 року Афанасьєв рапортував Потьомкіну, що, за донесенням вчителя Жданова, 27 його вихованців навчені і направлені на діючи морські судна Російського Чорноморського флоту. Тому датою початку морської освіти у місті Миколаєві прийнято вважати 1789 рік.

Пізніше 1792 року в Миколаїв із Херсона було вирішено перевести Чорноморський кадетський корпус, який розмістився у спеціально збудованій для цього будівлі. У червні 1826 року, за часів директора училища П.А. Адамопуло і Головного командира Чорноморського флоту та портів тоді віце-адмірала Олексія Самуїловича Грейга, за наказом Миколи I, Чорноморське штурманське училище було перейменовано на Чорноморську штурманську роту.

Серед складу викладачів штурманського училища слід зазначити професора математики Прохора Ігнатовича Суворова. Він був дуже ерудованою людиною, знав сім мов, й домагався глибоких знань свого предмета. Математику його учні знали краще за інші дисципліни. Цей же предмет в училищі викладали також Іван Іванович Жданов та Іван Андрійович Борисов. За ініціативи останнього, у 1802 році в училищі було створено театральну сцену. На вистави, що давалися вихованцями, запрошувалася і міська публіка.

У період між 1806 та 1811 роками Закон Божий, логіку та риторику в училищі викладав протоієрей Димитрій (Данило) Сулима, майбутній автор російсько-молдавської абетки, дійсний член Одеського товариства історії та старожитностей. Географію та навчальну практику в училищі вів випускник училища лейтенант Семен Якимович Генбачов. Історію та грецьку мову викладав Андреас (Андрій Еммануїлович Аркас, що приїхав до Миколаєва разом з іншими переселенцями. Тут, у Миколаєві, він обійняв посаду викладача. Чотири його сини стали моряками: Захар — генерал-майор, який з 1826 по 1832 рік займав посаду наглядача Чорноморської штурманської роти в Миколаєві, член Одеського товариства історії та старожитностей. Микола — генерал-ад’ютант, адмірал, головний командир Чорноморського флоту та портів. Безсумнівно, як і інші сини А.Э. Аркаса, Дмитро та Іван (випускники Чорноморського штурманського училища), досягли б службових вершин, якби не їхня рання смерть. Вони померли: Дмитро – у 1826 році, будучи лейтенантом; Іван – у 1838 році капітан-лейтенантом, нагороджений за 18 морських кампаній орденом Святого Георгія 4-го ступеня.

Випускником штурманського училища є Олександр Іванович Казарський, надалі капітан-лейтенант, командир легендарного бригу «Меркурій». училище також  закінчили: корпусу корабельних інженерів генерал-лейтенант Степан Іванович Чернявський, кораблебудівник, голова кораблебудівного відділення Морського технічного комітету; Єгор Павлович Манганарі, генерал-майор, який багато зробив для складання «Повного атласу Чорного та Азовського морів», виданого в Миколаєві в 1842 р. Чорноморським гідрографічним депо; перекладач книги «Практична астрономія», капітан-лейтенант, інспектор класів Чорноморської штурманської роти Петро Тимофійович Сізов; полковник, начальник портових рот у Миколаєві Матвій Іванович Григораш. Це лише деякі зі списку випускників, що прославили училище.

З 1827 року, часу коли було створено корпус флотських штурманів, Чорноморська штурманська рота готує фахівців даного корпусу. Випускники роти – учасники оборони Севастополя та Синопської битви.

Флотське училище було засноване 1807 року і проіснувало до 1852 року. Розташовувалося  на березі Південного Бугу в районі майбутнього наплавного Варварівського мосту. До нього приймалися матроські та солдатські діти, які після закінчення навчання потрапляли до 2-го навчального екіпажу, військово-робочих екіпажів.

Другий навчальний морський екіпаж був заснований у 1837 році і складався з однієї артилерійської роти та чотирьох флотських рот,  розташовувався по 1-ій Слобідській вулиці №1. Проіснував до 1862 року.

Школа флотських юнкерів була створена 7 жовтня 1851 р. на основі юнкерів Чорноморського флоту і відряджена до Другого навчального екіпажу. 3 вересня 1855 року перейменована на Гардемарінську роту. Їй було передано на зберігання кормовий прапор корабля «Імператриця Марія», яким було накрито покійного адмірала П.С. Нахімова «при внесенні до його останньої обителі». У 1860 році рота перейменована на кадетський корпус.

11 червня 1872 року було засновано Морські юнкерські класи, які проіснували до 1882 року.

При Першому морському екіпажі діяли матроські школи, які готували нижніх чинів Морського відомства.

Морехідний клас готував кадри для комерційного флоту – шкіперів та штурманів каботажного плавання. Про необхідність відкриття такого заявляв ще у 1867 році віце-адмірал Б.А. Глазенап. Але статут школи було затверджено тільки 20 серпня 1871 року, а сама вона відкрита була вже за часів віце-адмірала М.А. Аркаса — військового губернатора, головного командира Чорноморського флоту і портів. Морехідний клас розміщувався  на вулиці Потьомкінській 74, а потім на  Острожній, 10. Приймалися сюди юнаки  віком від 14 до 20 років, які вміли читати та писати. Жили на приватних квартирах, одягалися за свої гроші, але навчання було безкоштовним – за рахунок коштів державного казначейства та допомоги від Міщанського товариства.

Після Морехідний клас перейшов під керівництво Міністерства народної освіти, часто переїжджав з місця на місце, змінював назву та навчальну програму. На початку двадцятого століття це вже була Морехідна школа, яка приймала юнаків з сімнадцяти років, які мають початкову освіту та досвід плавальної практики не менше одного року. Школа готувала штурманів третього та четвертого класу – судноводіїв парусних суден та помічників капітана на парових судах малого плавання.

Після революції 1917 року, вподовж двадцятого та на початку двадцять першого століть Морехідна школа також змінювала своє місце розташування, назви, а в роки Громадянської війни та Великої Вітчизняної війни, зупиняла навчальний процес. Але знову відновлювалася.

У 2018 році Морехідна школа передана Національному університету кораблебудування імені адмірала Макарова.

Відкривається ще одна сторінки історії морської освіти міста Миколаєва…

 

Матеріал складено на основі та з використанням

«Нарисів історії культури Південного Прибужжя»

(від витоків до початку ХХ століття)

Книга перша О.Ф.Ковальова, В.П.Чістов