З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну актуальним питанням стала робота з ветеранами, які повертаються з війни. Ветерани та члени їх сімей потребують психологічної, соціальної, медичної реабілітації та професійної адаптації. Для цього Міністерство ветеранів України започаткувало проєкт створення мережі центрів ветеранського розвитку. Такі центри вже відкрито у Вінниці, Дніпрі, Львові, Житомирі та Києві на базах провідних вишів. Незабаром ще один з таких центрів зʼявиться у Миколаєві на базі Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Про те, яка мета покладена на Центр, яким чином там буде організована робота з ветеранами, які послуги будуть там надаватися, ми поспілкувались з ветераном, викладачем НУК та керівником майбутнього Центру Олегом Шевченко. 

— Ректор НУК Євген Трушляков під час свого звіту за діяльність у 2023 року анонсував створення Центру ветеранського розвитку? Розкажіть, хто був ініціатором цього процесу? Чому саме на базі НУК? 

— НУК обрали, тому що це один з найкращих та найбільших вишів у Миколаєві. Тут є необхідна база, викладачі, певна інфраструктура. Ініціатива створення цього Центру йде від Міністерства ветеранів спільно з Міністерством освіти та науки України, вони відкривають подібні центри на базі провідних університетів по всій Україні. Подібні Центри вже створені в Києві, Сумах, Житомирі, Харків. 

— Ви будете директором цього Центру? Розкажіть про себе, як ви дотичні до цієї сфери.

—  Я буду керівником центру. Якщо розповідати більш детальніше, то я був випускником НУК, потім став викладачем в цьому університеті. До війни я був тренером зі змішаних єдиноборств, сам майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Європи та володар Кубку світу. Також я керівник ГО “Клуб змішаних бойових мистецтв “Миколаів” та ГО “Професійна Ліга змішаних єдиноборств ММА ПРО”  

Під час повномасштабного вторгнення рф я пішов до армії, воював на херсонському напрямку, звільнився в жовтні 2023 року. Повернувся до університету і Євген Іванович запропонував мені зайнятись організацією цього Центру, адже в мене є певний досвід і розуміння, що потрібно людям, які повертаються з війни. 

— В чому полягає мета Центру ветеранського розвитку? Які функції будуть покладені на нього?

— Є певні алгоритм роботи з ветеранами та тими людьми, які повертаються. Зараз їх небагато, але коли війна закінчиться, то таких військових буде дуже багато. По попереднім оцінкам, це буде приблизно 3 мільйона людей по всій Україні. Тому необхідно вже зараз готувати якусь певну інфраструктуру, людей, щоб ветерани могли потім адаптуватися у соціумі, в мирному житті. Щоб вони відчували, що вони тут потрібні, їх чекали, щоб вони не залишались наодинці зі своїми спогадами та проблемами. 

Взагалі діяльність Центру направлена на ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, членів їх сімей, а також на членів сімей загиблих ветеранів та Захисників і Захисниць. 

Щодо нашого Центру, то він відкриється у старому корпусі НУК на Кузнецькій, там вже є певна спортивна база відремонтована та ще ряд приміщень, де можна зробити інфраструктуру для роботи з ветеранами. У центрі передбачені послуги з оздоровлення, фізичної реабілітації, робота з психологом, бо багато, хто повертається з психічними травмами, з цим теж треба працювати. До того ж, в НУК є спеціалісти та фахівці, які можуть надавати послуги з підвищення кваліфікації, перенавчити їх якійсь професії, бо багато хто не зможе повернутись до своєї роботи через певні фізичні травми, а дехто просто не захоче цього. 

Мета цього Центру полягає у створенні певного ветеранського простору, куди ветерани будуть приходити з задоволенням, відчувати свою важливість, комунікувати з такими ж людьми, які його зрозуміють, отримувати психологічну та фізичну допомогу. Це потрібно робити вже зараз, як кажуть “Хочеш миру, готуйся до війни”, так і в цьому напрямку – хочеш, щоб був результат, щоб суспільство не стикнулось з великою проблемою, треба вже зараз цим займатись.

— Які конкретні освітні програми будуть доступні для ветеранів? Чи вони зможуть обрати будь-який напрям, який вже є в університеті? 

Так, можна буде обрати будь-який напрям. До того ж, університет давно вже працює з ветеранами, є ветерани, які вже тут навчаються, отримують професії. Тобто ця діяльність не буде новою для НУК. 

— Хто забезпечує все це фінансово? Університет своїми силами чи держава з боку Міністерства ветеранів?

— Фінансові потоки ще в процесі визначення. Є університетські потужності якісь, є державна допомога. Я так розумію, що буде часткове фінансування з боку держави, університету, якихось донорів, волонтерських організацій. Треба створити цей Центр і потім вже обʼєднувати різних людей, фінансові потоки і тд. Ведуться розмови, обіцянки підтримки, наразі конкретики немає, але вважаю, що проблем в цьому напрямі не буде. Ця робота не повинна фінансуватись по остаточному принципу, а навпаки, має бути першочерговою, бо якщо це не робити, потім буде велика проблема.

— Чи вистачає фахівців, які будуть займатися з ветеранами? І ви будете їх звідкись залучати, чи мова йде лише про тих, хто вже працює в НУК?

— Я думаю, що основа буде на тих, хто вже працює в університеті. Але будемо залучати спеціалістів з інших сфер. 

— Чи передбачена у Центрі підготовка помічників ветеранів? 

— Так, помічників будуть готувати. Це пілотний проєкт, його продовжують впроваджувати.

— В Центрі для ветеранів та їх сімей всі послуги будуть безкоштовними?

— Так, звісно. Взагалі я бачу це не тільки для ветеранів, а й діючих військових, які знаходяться на ротації, у відпустці або на навчанні. Адже в нас війна може закінчитися і через декілька років, але допомога людям потрібна вже зараз. Навіть я стикаюсь з тим, що повернувшись з фронту я не знаю, куди звернутись. Куди не прийдеш, треба платити, а якісь місця, де б привітно зустрічали ветеранів, їх дуже мало в місті

— Чи будуть ветеранів, які вже отримали певну допомогу, інтегрувалися до цивільного життя, залучати до роботи з іншими, щоб вони зі своїм досвідом та новими навичками допомагали іншим?

— Це якраз передбачено програмою підготовки “помічника ветерана”, де комунікація здійснюється за принципом “рівний з рівним”, де людина повернулась з війни, пройшла навчання і може також надавати допомогу такій ж людині, бо вона пройшла цей шлях, вона розуміє, що робити, в неї є певний компас, куди рухатись. Думаю, що саме на таких людей і треба робити певну ставку.

— А взагалі є розуміння чисельності ветеранів по Миколаєву та області?

— В мене таких даних немає, але гадаю, що більшість ветеранів продовжують воювати. Це стосується і моїх побратимів, з якими зідзвонюємось, зустрічаємось, і я розумію, що якщо мені дали певну місію і я можу бути корисним, то я хочу зробити для цих людей цей простір.

— Чи будуть залучати ветеранів до лекцій або тренінгів для студентів, щоб вони розповідали про свій досвід на війні та адаптації чи щось інше?

— Я думаю, це можливо. Якщо буде таке бажання, як елемент патріотичного виховання молоді, то так, це потрібно впроваджувати. 

— В подібних Центрах, які відкривають по Україні, передбачені кімнати для заняття арт-терапією, кімнати для коворкінгу, зали ЛФК чи буде таке на базі НУК?

— Так, все це буде. Центр буде поділено на певні зони. Наприклад, будуть приміщення для професійного та особистісного розвитку, де буде надаватись психологічна та юридична допомога, буде проводитись навчання та перепрофілювання, курси української та англійської мови, підготовка помічників ветерана, якісь бізнес курси.

Приміщення для фізичного розвитку — це заняття йогою, медитації, бойові мистецтва, ЛФК, реабілітація та оздоровлення. 

І звісно ми плануємо зробити арт-простір, там можна буде проводити терапії з психологом, якісь невеликі концерти або творчі зустрічі, майстер-класи, музикальні вечори, щоб люди, стикаючись із прекрасним, вилікували свою душу. Це треба робити. Я вважаю, що Миколаїв в нас доволі потужний в культурному плані, є люди, які організовують культурні заходи і нам по силам все це організувати. 

— На тому корпусі, де буде функціонуватиме Центр, там облаштовано інфраструктуру для маломобільних людей? 

— Це треба дороблювати,  все необхідне можливо зробити, ці пандуси і тп

— Скільки взагалі потрібно часу, щоб все підготувати і офіційно відкрити Центр?

— Все буде залежати від виділення коштів, але я думаю, що за декілька місяців це можливо, адже певна база є, це не з нуля будуть робити. Проте потрібен час, щоб зробити ремонт, реставрацію, закупити меблі та певне обладнання. Над арт-простором я почав роботу ще до війни, в мене є досвід у створенні таких просторів, там буде цікаве місце. 

— Чи є розуміння, скільки коштів необхідно на ремонт, закупівлю обладнання?

— Ми готували концепцію, робили певні розрахунки. Нам необхідно десь до мільйона гривень. Це будуть власні кошти та залучене фінансування від донорів на першочергові роботи. 

— Як буде організована робота з ветеранами? Це будуть якісь певні групи по 10 людей, наприклад, чи приходить людина з певним запитом і нею займаються?

— Це буде другий варіант. Бо в кожного свої проблеми та запити і формувати якісь групи, щоб займатись усіма одночасно це неправильно. Вони не будуть чекати, потрібна допомога ветерану — її будуть надавати. Можливо людині буде необхідна якась одна послуга, а все інше ні, наприклад, якісь окремі курси української мови або англійської. Можливо звертатимуться люди і проситимуть пройти всю процедуру, то будемо робити по іншому. 

Нам не потрібно вигадувати велосипед, по Україні вже є такі Центри або якісь окремі схожі простори, треба дізнатись їх досвід, їх алгоритми роботи і втілювати в Миколаєві. Чим більше таких Центрів зʼявлятиметься в місті та країні загалом, тим краще, бо повернеться дуже багато людей і з ними потрібно буде працювати. Будемо співпрацювати з міським центром підтримки ветеранів війни, якщо чогось не буде в нас, то направлятимемо до них, і навпаки.